Забуваєш про все і вдивляєшся в небо
сірі хмари бездомні немов кораблі
у безмежнім просторі швидкі й мовчазні
вигинають химерно незлічені ребра
смарагдові гойдаються землями стебла
накривають їх бризки зусюди дощові
добуваючи думи важкі потайні
щоб звучали хорали хвалебні
чи до співу як в рідному краї війна
розливаються звуки убивчих снарядів
і у місті руйнується знову стіна
від шахідів ракет і направлених градів
і вривається тисячне мирне життя
ми в надії й борні та усе ж безпорадні
2 січня 2024
Немає коментарів:
Дописати коментар