Марево

За обрієм розкиданим, безкраїм,

Де неба поцілунок і землі,

Дорога до улюбленого краю

Наснилася засипана мені.

 

Вона вела до батьківської хати,

На батьківський притрушений поріг,

Де часто зустрічала люба мати,

Підносячи піджарений пиріг.

 

Ось хліб з печі усміхнено рум’яний…

Ось лава і долівка у траві…

Ось погляд обіймає полум’яний…

Ось росяно на зморщеній щоці…

 

Знайоме все збудило до печалі…

Ні краю їй, початку, ні кінця…

Безсоння увірвалось і нірвана

Від марева блідого каганця.

 

11 лютого 2020