Якби наш край не мав такої скарбниці пісень,
я б ніколи не зрозумів історії його,
тому що не збагнув би минулого….
Микола
Гоголь
Мотивація –
це не просто слово. Це один із ключових факторів, який здатен давати силу,
витримку і внутрішню міць для боротьби. Саме вона допомагає вистояти тоді, коли
здається, що сил уже майже немає.
У час війни мотивація стає не лише особистим станом, а спільною енергією цілого
народу. Вона народжується з віри, відповідальності, пам’яті про тих, хто
бореться поруч, і з розуміння, заради чого ми тримаємося. Саме тому і
суспільство, і література перебувають на межі вироблення нових ціннісних
етико-духовних орієнтирів, котрі повинні виховати достойне майбутнє на власних
зразках. І саме тому актуальною стає література рідного краю, яка не тільки
повинна зацікавити читача, а й стати зразком для наслідування. Краєзнавчий принцип сьогодні залишається
актуальним та важливим для освіти. Він сприяє формуванню у учнів цінностей
власної культури, патріотизму та глибшому розумінню культури, історії, традицій
і цінностей свого регіону і цілої країни.
Мета статті – з’ясувати роль рідного
краю у мотивації творчості Миколи Гоголя на прикладі вивчення в школі повісті
«Сорочинський ярмарок».
Актуальність роботи вбачаємо у значущості
рідного краю, який є не лише мотивацією в умовах воєнного стану, а й ідентичністю,
кодом української нації, якщо хочете. Краєзнавство значний проміжок часу
залишається актуальним предметом досліджень (праці М.Ю. Костриці, Я.І.
Жупанського, В.П. Круля, В.С. Прокопчука, В.В. Обозного).
Об’єкт дослідження – мотивація
творчості. Предмет дослідження –
рідний край, змальований М.Гоголем у повісті «Сорочинський ярмарок».
Основний виклад матеріалу. Мотивація до
творчої діяльності – це багатокомпонентна система, в яку включаються фактори,
що спонукають і спрямовують людину до створення нового, оригінального та
суспільно значущого продукту. Існують
численні моделі й
теорії, покликані пояснити
її структуру й динаміку (T.M. Амебайл, Т. Любарт, К.
Мушіру, С. Торджман, Ф. Зенасні, І. Пуфаль-Струзік та інші).
Говорячи про види або типи мотивації, фахівці найчастіше поділяють її на
два види – внутрішня мотивація і зовнішня
мотивація. Більшість науковців-психологів наголошують
на головній ролі
внутрішньої мотивації як
ключової умови творчої
активності (Р. Стернберг,
T.M. Амебайл, Х.
Гарднер, М. Чиксентміхаї та
інші).
Зараз багато
хто не усвідомлює, що нове бере свій початок у відтворенні традиції. Коли людина
дійсно відтворює живий досвід традиції, це неможливо зробити без творчості.
Чи може
рідний край стимулювати мотивацію творчості? Чи створив Микола Гоголь щось
зовсім нове, використавши при цьому матеріали про культурні традиції свого
рідного краю, села Великі Сорочинці зокрема?
«Сорочинський
ярмарок» – один
з найвідоміших творів Миколи
Гоголя з його не менш відомого першого збірника «Вечори на хуторі біля
Диканьки». Дія твору відбувається на батьківщині М. Гоголя – у селі Великі
Сорочинці. Автор звернувся до образу українського ярмарку як символу часу,
простору й національної ментальності, тим самим Гоголь формує образ
ідеалізованої України, пов’язаної з фольклором, традицією, святковістю. У
веселій історії, основаній на народних легендах і піснях, є місце і для
нечистої сили, і для закоханих, і для зрадливої дружини, і для хитрого цигана. Гоголь
використовує не лише багатогранну гамму різних кольорів («червоний колір горить, як вогонь, аж не
надивишся!»), але й їх відтінків, що дає можливість яскравіше намалювати портрети
героїв, їх одяг, а також і обставини, в яких проходить дійство. Сенсорика
виконує не лише описову функцію, а й стає одним із головних інструментів
творення художнього світу, світлого, радісного, барвистого: «Вам, мабуть, траплялося чути, як десь рине
далекий водоспад, коли все навколо сповнене стривоженого гуркоту, і хаос
дивних, неясних звуків вихором носиться перед вами. Справді, чи не ті самі
почуття вмить охоплять вас у вихорі сільського ярмарку, коли весь народ зростається
в одне величезне страховище й ворушиться всім своїм тулубом на майдані та в
тісних вулицях, кричить, гогоче, гримить? Галас, сварка, мукання, мекання,
ревіння – усе зливається в один безладний гомін. Воли, мішки, сіно, цигани,
горшки, баби, пряники, шапки – усе яскраве, строкате, безладне метушиться
купами й снується перед очима. Різноголоса мова потопляє одна одну, і жодне
слово не вихопиться, не врятується від цього потопу; жоден крик не вимовиться
ясно. Тільки ляскання по руках торгашів чути з усіх кінців ярмарку. Ламається
віз; дзвенить залізо; з гуркотом падають скидувані на землю дошки; і
запаморочена голова нерозуміє, куди вдатися». Пейзаж не лише виконує фонову
функцію, а й активно взаємодіє з героями твору – природа постає живою
співучасницею подій. Вона прикрашає сцену ярмарку, підсилює відчуття свята,
надає оповіді яскравого колориту. Особливо виразним є вступний фрагмент твору,
де змальовано один із яскравих літніх днів – світлий, барвистий, сповнений
життя та передчуття радості: «Який
чарівний, який розкішний літній день… Які млосно гарячі ті години, коли
полудень сяє серед тиші й спеки…», «Смарагди,
топази, яхонти ефірних комах сиплються над барвистими городами, обрамованими
стрункими соняшниками. Сірі скирти сіна й золоті снопи хліба табором
розташовуються в полі й кочують по його безкрайності. Нагнулися від ваги плодів
розлогі віти черешень, слив, яблунь, груш; небо, його чисте дзеркало – ріка в
зелених, гордо піднятих рамах…».
Микола
Гоголь ціле життя записував українські народні пісні й постійно висловлював
своє глибоке захоплення цими скарбами народної пам’яті: «Моя радість, життя
моє! Як я вас люблю! Що всі холодні літописи, в яких я тепер риюся, перед цими
дзвінкими, живими життєписами! Як мені допомагають в історії пісні!..»; «Якби
наш край не мав такої скарбниці пісень, я ніколи не зрозумів би його історії,
бо не збагнув би минулого…». А в праці
«Про малоросійські пісні» узагальнив: «Це народна історія, жива, яскрава, виповнена
барвами, істинна, яка розкриває все життя народу… Українські пісні можуть
цілковито називатися історичними, бо вони не відриваються ні на мить од життя й
завжди вірні тодішньому часові й тодішньому стану почуттів. Усюди проймає їх,
усюди в них дихає ця безмежна воля козацького життя». Батьківщина приходила до
письменника у мріях і спогадах. Природа рідного краю, народні пісні, свята
пробуджували уяву, надихали на працю. Не довіряючи власному досвіду і
літературним джерелам, Гоголь вирішує використати етнографічні записки рідних і
знайомих. Рідні радо відгукувалися на прохання Миколи Васильовича. Мати
організувала у себе на Полтавщині справжню «фольклорну експедицію». Усі родичі
та дворові кріпаки заходилися пригадувати казки й легенди, пісні й забобони.
Так Гоголь і
створив барвисту і видатну картину українського ярмарку як традиційного
національного свята. Але художня мета геніального автора полягала не тільки в
тому, щоб створити соковиту картину національного свята – в повісті феномен
ярмарку досліджується і з точки зору розкриття характеру народу та основних рис
народного духу.
Гадяч та
Миргород – два знамениті міста Полтавської губернії, де можна «наглядіти кращу дерев’яну люльку з мідною
гарною оправою, квітчасту по червоному тлі хустку й шапку на весільні подарунки
тестеві й усім, кому треба». Ятка ж заставлена «незліченною флотилією сулій, бутлів, пляшок усякого роду й віку». Їжа
в письменника (вареники зі сметаною, галушки, сало, печеня, борщ, а також ярмаркові
ласощі – пряники, бублики) символізує
святковість, багатство та народний побут. Горілка є неодмінним атрибутом
сільських святкувань та торгівлі. Описи їжі у «Сорочинському ярмарку» слугують
для створення атмосфери піднесеного настрою та реалістичного відтворення
українського побуту першої половини XIX століття. Образ рідного краю в повісті
«Сорочинський ярмарок» змальований і через окрасу Полтавщини – річку Псьол, яка
і сьогодні вражає споглядальників. У Гоголя Псьол «здавався відчутнішим після втомної, виснажливої спеки. Крізь темно- та
ясно-зелене листя недбало роз киданих у лузі осокорів, беріз і тополь за
блискали вогненні, повиті холодом іскри, і річка-красуня пишно відкрила срібне
лоно своє, на яке розкішно падали зелені кучері дерев».
Дослідниця
творчості М.В.Гоголя В.Мацапура зазначає, що «художній світ, створений митцем,
його оригінальний і неповторний погляд на дійсність і ставлення до способу її
відображення невіддільні від його людської особистості. Знаючи його
особливості, його літературні смаки, його знайомства та інтереси, ми можемо
краще зрозуміти його художню творчість, другу, справжню художньо-естетичну
реальність, яку він створив».
У процесі
вивчення творчості Гоголя в школі значне місце посідає літературне
краєзнавство. Педагоги області організовують поїздки гоголівськими місцями
Полтавщини: Полтава – Диканька – Гоголеве (с. Василівка) – Великі Сорочинці – Миргород. Література, а
надто література рідного краю, володіє потужним емоційним зарядом. Як зазначає
Ю.Бондаренко, що «це посилює ідентифікаційні зв’язки людини з власним народом,
доля якого з допомогою художньої творчості включається в коло особистісних
інтересів читача, стає для нього предметом осмислення і вболівання».
Висновки. Таким чином, Микола Васильович
Гоголь (1809–1852) – геніальний український письменник-мислитель, історик,
народознавець, фольклорист. Як класик світової літератури з українським серцем
відкрив Світові Україну: з неповторною художньою силою зобразив рідний народ з
його самобутнім характером, явив волю національного духу та моральну чистоту
Українців, показав героїчну історію й високу культуру, любов до рідної землі й
лад родинного життя, замилування красою й тонке почуття гумору. Тож дійсно, Гоголь,
пишучи по-російськи, став неперевершеним виразником українського духовного типу
й національного духу. Із рідного краю він брав живі картини для поетичних
переказів про рідну Україну. Полтавщина ж є батьківщиною Сорочинського ярмарку, а
Сорочинський ярмарок вже став світовим брендом. Письменнику вдалося сповна
донести до читачів головну мету твору – осмислити українську ідентичність,
зберегти її в слові та передати наступним поколінням. Отже, рідний край є
провідним чинником, що стимулює мотивацію творчості.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
1. Авраменко О. Українська література : підруч. для 8 кл.
закл. загальн. середн. освіти / Олександр Авраменко. Київ : Грамота, 2025.С.
124-136.
2. Василькевич
Я. З., Рик М. С., Кікінежді О. М..
Особливості мотивації творчої активності студентів у системі професійної
підготовки ЗВО 2025. НАУКОВІ ЗАПИСКИ.
Серія: Психологія. Випуск 3(9).
3. Добинда І.П., Герасимчук А.А. Роль краєзнавчого принципу
у шкільній географічній освіті. Інноваційна педагогіка. Випуск 65. Том 1. 2023.
С.47.
4. Знай свій край. URL: https://www.instagram.com/p/DVl2qknjNTI/.
5. Листопад Олексій. Феномен творчості: мотивації творчої
діяльності та особистісні риси творців. Збірник
наукових праць Уманського державного педагогічного університету. URL: http://znp.udpu.edu.ua/article/view/189090.
6. Максименко Богдана. Хореографічна інтерпретація твору Миколи Гоголя
«Сорочинський ярмарок». URL: https://surl.li/mievph.
7. Ніколенко
О. М.Поетика зображення феномену
українського ярмарку у Миколи Гоголя та Олени Звичайної: порівняльний аспект. Вчені
записки ТНУ імені В. І. Вернадського. Серія: Філологія. Журналістика. Том 36
(75) № 4, 2025. Частина 2. С. 88-93.
8. Сергеєва Л.М., Просіна О.В., Ілляхова М.В. Творчість як
фактор мотивації досягнень: навчальний посібник. Київ, 2023. 124 с.
9. Samoilenko, G. V. «Гоголівський колорит в сюжетній основі повісті
‘Сорочинський ярмарок’». Література та культура Полісся, вип. 104, вип. 19f, Січень 2022. С. 45-53.
10.
Художній світ Гоголя : [зб. наук.-метод.
матеріалів / упоряд. В. В. Чирка]. Полтава : ПОІППО, 2008. 168 с.
11.
Шокало Олександр. Світообраз Миколи Гоголя в
нинішній українській реальності. «Український світ». 01.04.2023. URL: https://surl.li/hzrvoq.
12.
Шокало Олександр. Справжня
національність живе в самому духові народу. URL: https://surl.li/fbpwli.
Немає коментарів:
Дописати коментар