Подвійна веселка

 

Рано-вранці подвійна веселка

Небокраєм моїм простяглась.

Я повірила, що удалась

Доля жінки, здавна котелевки,

Що у форму спортивну вдяглась.

 

І вдивлялася зором у дуги,

Що боролися з силою хмар

І набігом білявих отар,

У природну студену напругу

Та ще в райдужний колір, як жар.

 

Потушила його дощовиця,

Проливаючи роси з очей,

Теплий подих з червневих грудей

На поля, щоб зростала пшениця,

Добре вийшовши хлібом з печей.

 

І покрилося тугою небо…

Люди спали ще у вихідний…

Я ж продовжила курс свій простий –

І ступила ногою на зебру

Біло-чорну… Мабуть, так і треба…

 

16 червня 2024