ГОРЛИЦЯ

Над Котельвою горлиця з крильми,

Розпластаними, ніжними, мов хвилі,

Що захищають землю від війни,

Щоб не зростали краєм полини

І смуток не розходився на милі.

 

Вдивляється в засніжені поля,

Роняючи деінде пишні пера,

Знаходячи знайомі імена,

Наповнене букетиком горня,

Спустошені морозами озера…

 

Голубка розливається в піснях,

Танцюючи під небом в мирнім вальсі,

З’являється комусь в рожевих снах,

В написаних й обірваних рядках,

Застиглих і продовжених у часі.

 

3 січня 2026 року