"От ударило знову на повну..."

 

От ударило знову на повну.

От ударило знову, хоч плач.

Зимній місяць глядить, як калач,

І накручує кутиком вовну.

 

Розбрелися емоції в ніч

І заповнили вільну комірку,

Мов проходять якусь перевірку:

Поскидати б вагони із пліч…

 

В них думки, мов уламки і пломінь,

Без оздоби, малюнків і фарб

Западають  від стресу у карб

І лягають незрілими в спомин.

 

Розвантажитись важко щодня…

Не виходить зібратись до купи…

Б’є у душу підступна розлука

І новини невтішні: війна…

 

Прозябаєш у замкнутім колі…

Крок уліво, направо – стоп-кран.

Миготить балачками екран –

І змикаються в хрускіт долоні.

 

Розриває цю тишу луна…

Сплеск емоцій скажених суцвіття…

Провисає від інею віття…

Пристає невимовність до скла…

 

23 березня 2026