ТВОРЧІСТЬ ДАР’Ї ГОРЛИЦІ В МЕДІАПРОСТОРІ

 

   В епоху стрімкого розвитку інформаційного суспільства новітня українська література репрезентується новими формами існування й сприйняття. Твори письменників активно проникають у медіапростір, відкривають нові горизонти для осмислення, популяризації та вивчення [1]. Творчість письменників у медіапросторі — це органічна інтеграція літератури у сучасні канали комунікації (соцмережі, YouTube, подкасти), що дозволяє глибше осмислювати, популяризувати та вивчати твори, а також показує письменника як медіафігуру, яка взаємодіє з аудиторією через різні формати, від радіо до інтерв'ю та цифрових платформ, розширюючи межі класичної літератури.

   Мета статті – дослідити творчість Дар’ї Горлиці  в медіапросторі як вагому частину культурної спадщини Полтавщини, зокрема селища Котельва. 

Завдання:

-        проаналізувати поетичний, прозовий доробки мисткині у різних форматах; 

-        представити письменницю як медіафігуру;

-        презентувати осмислення творчості Дар’ї Горлиці видними літераторами, журналістами, педагогами.

Література як навчальний предмет покликана формувати духовний стержень особистості. Питання виховання гідних громадян нашої держави, прищеплення їм любові до рідного краю є надзвичайно актуальними сьогодні. Якщо людина не знайде на них відповіді, вона не знайде себе як особистість.

Важливими в цьому плані є уроки літератури рідного краю. Котелевщина, зазначає ветеран педагогічної праці Ганна Філенко у методичному збірнику «Життєтворчі проєкти на уроках літератури рідного краю» [22], вабить допитливий розум своєю історією, що губиться у глибині століть. Тут народилися найдавніші ремесла, тут плекалася наша мова, пісня, звичаї, традиція, мораль, народжені людською мудрістю. Її історія надихає літераторів на створення поетичних, прозових творів, драматургії. Найповніше, за Ганною Філенко,   на Котелевщині представлена жіноча поезія. Євдокія Кашуба, Дар’я Горлиця, Наталія Бондар, Валентина Товма, Ольга Марченко, молоді автори Міра і Тетяна Вотер, чиї твори вводять читача в багатогранний жіночий світ з його щирістю і добротою, мужністю і самоіронією, вірою і любов’ю. Глибоко патріотична лірика Дар’ї Горлиці (Людмили Ларіонової) – гімн нашому краю. Збірки її поезії «Йду до людей» (2007), пісень «Запрошую до пісні» (2009), прози «Легенди одного життя» (2012) наповнені утвердженням предковічних цінностей – «праці, добра, любові, уславленням героїв війни, коріння нашого народу, віковічної щедрості і краси українських традицій, неповторної краси нашого краю» [22].

   Твори Людмили Ларіонової дійсно є частиною культурної спадщини Котельви, а її вірші використовуються для виховання любові до українського слова та Батьківщини, підкреслює  стаття філологині Товми Валентини Іванівни про презентацію збірки «Йду до людей» на сайті «На Урок».  Урок літератури рідного краю Коросташової Тамари Іванівни «Йду до людей з відкритою душею…» [15], розміщений на методичному порталі, також сприяє формуванню в учнів почуття патріотизму й гуманізму.

   Творчість Дар’ї Горлиці (літературний псевдонім Людмили Іванівни Ларіонової) — це вагома частина культурної спадщини Полтавщини, зокрема селища Котельва. Образ горлиці (пташки) в її творчості, ймовірно, символізує ніжність, мир, вірність та душевний спокій, хоча це більше загальна символіка птаха.

Я – з роду мирних голубів та горлиць,

Тих, хто пташат виводять навесні.

Я вийшла з древніх українських вольниць,

З дніпровських круч, з поселень на Десні.

                        Горлиця Дар’я. «Я – українка!». Рідний край. 2009. №1(20). С. 13.

   Її творчий доробок представлений переважно поезією та прозою.     

   Відомою є збірка творів «Йду до людей», яка містить як вірші, так і прозові нариси. Назва збірки символізує прагнення авторки ділитися своїми почуттями, бути відкритою душею. Вступне слово надав Володимир Тарасенко, член НСПУ, заслужений працівник культури України, лауреат премії ім. Панаса Мирного. Книгу презентували літераторам Полтавщини 2008 року в обласній бібліотеці імені І.П.Котляревського. Високо оцінили творчість Дар’ї Горлиці Володимир Тарасенко, Іван Дичко, Марина Максименко, Наталія Напора, Володимир Раковський, який поклав на музику вірш поетеси «Принеси мені з гір едельвейс»  [24]. Про бенефіс Дар’ї Горлиці писала і Світлана Литвишко у газеті «Вісті» [18]. У той день прозвучало чимало теплих вітальних слів на адресу «іменинниці» та пісень авторки, серед них – «Величальна Полтаві». Інтерв’ю з поетесою з нагоди виходу першої книги  записала Ірина Гризодуб [10]. Аліна Ведмідь опублікувала рецензію на збірку поезій Дар’ї Горлиці «Запрошую до пісні, або На крилах пісні і любові» [3]. Дійсно, нова збірка знайшла свого поціновувача.

   Тематика творчого доробку письменниці різнопланова.

   Так, любов до рідного краю та мови закладена у віршах «Україні», «Душа моєї України», «Величальна Україні», «Державна мова України». Вони, до прикладу,  використані педагогинею Івасенко Олександрою Степанівною у сценарії показового виховного заходу до Міжнародного дня рідної мови «Мова – це зоряночка золота…» і опубліковані на освітянському порталі «Всеосвіта» [14].  Поетеса закликає берегти українську мову як «пісню колискову» та «Богом дану лиш українцям».

Державна мова України

Як стяг, як герб – вона свята!

Вона вміщає небо синє,

Поля, луги, гаї, жита.

Вміщає райдуг перевесла,

Спів солов’я, калини цвіт.

                                          (Дар’я Горлиця)

Прислухаймося до слів заповіту «Любіть рідну мову» Дар’ї Горлиці:

Моліться ж мовою своєю,

Хай біль і радість в тих словах

До Бога линуть над Землею

І освятять стражденний шлях.

Встає зоря в імлі ранкова,

Над Україною встає…

Любіть же, люди, свою мову,

Нас світ по мові пізнає. (Людмила Ларіонова)

   Гуманізмом і патріотизмом, відкритістю душі, милосердям та любов’ю до людей просякнуті твори «Іванове жито», «Син війни»,  «Марія», «Немає забутих солдатів», «Зупиніться, люди!».

   У ліриці поетеси часто звучать роздуми про життя, вічність. «Моє життя», «Вклонімося своїм рятівникам», «За покликом серця», «А жити треба», «Серце лікаря», «Масштаби всесвіту», «Жива клітинка» розкривають філософські погляди авторки.

   Ключовими темами творчості Дар’ї Горлиці є і любов до рідної землі. Поезія наповнена описом українських пейзажів, селища Котельва та щирою любов'ю до свого народу. Твори «Міг би жити», «Далека дорога», «Легенда про очі», «Батькові літа», «Страшна бувальщина», «Любка-хуторянка», «Втеча» є тому підтвердженням. А Наталія Жовнір на шпальтах газети «Село полтавське» зазначала: «Відома котелевська поетеса Дар’я Горлиця настільки закохана в свою малу батьківщину, що десятки разів оспівала у віршах  Котельву і не обійшла увагою жодне село… Про них мало б хто знав, якби не поетичні твори Дар’ї, які стали піснями. Ця жінка пише поезію, варту захоплення. За це її щиро люблять не лише котелевці» [12].

   Її вірші — це «дотик до серця», що викликає глибокі емоції та роздуми. До прикладу вірші «Щаслива жінка», «Не дуло б щастя».

   Дар’я Горлиця активно публікувалася в альманасі «Рідний край». Саме в ньому знаходимо оповіді про великий голод в Україні. Одна з них – це  «Страшна бувальщина» тітоньки Марії Іванівни Коваль, яка працювала в ті роки вчителькою в Охтирці. Вона згадувала: «Восени дітей було дев’ятнадцять – тепер залишилося тільки дев’ятеро. Помирають від голоду і хвороб. Минулого тижня померла прямо на уроці її улюблена учениця Таня Кирпа. Прийшла до школи голодна. Опухла. З синцями навколо очей. Марія дала їй яблучко, та з’їла, схилилася на парту і заснула. Так і не добудилася її після уроків». Авторка підсумовує, звертаючись до людей: «НЕ мають права розум і совість бути сліпими». [8].

   В альманасі «Рідний край» опубліковано прозові твори мисткині «Горобина ніч»,  «Цілющі ліки», «Легенда про очі» [20] з книги Горлиці «Легенди одного життя», яка містить шість розділів: «Пісня полів», «З того світу», «Перший поцілунок», «Вітер у гривах», «Життєві балади» і «На відстані прожитих років» [6]. Вступне слово до збірки підготував член Полтавської спілки літераторів, поет, публіцист, критик. канд.. філ.-мат. наук Іван Дичко. Від відзначає «Дивосвіт мініатюр», а також малюнки, талановито виконані авторкою[6, с.6].

   «Спогади дитинства… Вони такі далекі, але яскраві і незабутні, як і горобині ночі, яких тепер уже не буває. Швидко збігає час, змінюються ландшафти, повітря, вода і люди. До послуг людини телевізори, комп’ютери, мобільний зв’язок. А разом з тим хімічні добрива, штучні тканини і …нові хвороби, про які раніше й не чули. Навіть у найсміливіших мріях своїх ми, діти минулого століття, не змогли б уявити, що кіно буде в кожній оселі, телефон – у кожного в кишені, що не матимемо проблем з одягом, взуттям. Але при цьому залишаються старі і з’являються нові проблеми: з навчанням, здоров’ям, книгами, довкіллям, відносинами між людьми, країнами. І, може, тому нам інколи так хочеться повернутися в часи дитинства, опинитися в атмосфері тієї далекої, страшної для дитячого сприйняття горобиної ночі.

…особливе враження залишили в пам’яті горобині ночі. Серед літньої спеки, на чистім, вицвілім від сонця небі з’являються хмари. Із-за горизонту насувається темінь. Раз по раз вона палахкотить блискавицями, чутно далекий, приглушений гуркіт грому. Зненацька налітає шквальний вітер і несе з собою хмари пилу. Тоді мати швиденько закриває наглухо ставні на вікнах, заносить у сіни городній інвентар, посуд із літньої грубки, де готували страву, і заганяє нас, малих, до хати. Вхідні двері беруться на засув, вікна – на прогоничі.

… Після нічної бурі світ, умитий дощем, починав загоювати рани, нанесені стихією. Горобина ніч відходила в минуле – до наступного літа. І ця страшна і разом з тим хвилююча казка повторювалася все моє дитинство. А потім настали часи, коли горобині ночі вже не приходили…».  («Горобина ніч». 11.01.2012 р.)

   Про ювілейну зустріч із поетесою до 65-річччя від дня народження можна дізнатися з відгуку Лідії Іваненко в районній газеті «Народна трибуна». Поважні гості – Тамара Смолій, Галина Крикливець, Антоніна Бородай, Іван Дичко – свідчення поцінування таланту і напрацювань котелевки Людмили Ларіонової (Дар’ї Горлиці) [13]. «Вечірня Полтава» помістила на шпальтах своєї газети відгук Івана Дичка на книгу поетеси «Йду до людей» «Перша пісня горлиці» [11].

   Газета «Народна трибуна» донесла до  своїх читачів такі поезії котелевки, як «Лотерея», «Моя найдорожча» (13.04.2011), «Осінь»(2004), «Королевам» (28.02.2010),  «Журналіст» (2007):

Ти – журналіст! Ти словом біль тамуєш,

Ти – Прометей! Ти борешся зі злом!

Твоя робота там, на верхотурі,

В ім’я життя на праведній Землі.

Людмила Ларіонова. «Журналіст»

байку «Вороняча совість» (2001), гумореску «Дописалися» (20.01.2003), прозові замальовки «Пісня поля» (2004), «Полив’яний горщик» (25.03.2011), «Хлопчик і торт» (15.04.2011), подяку лікарю Василю Григоровичу Стрільцю «Серце лікаря» (18 червня 2005), поради про користь сміху «Жити стане краще» (30 березня 2005).

   Окрасою поетичних весен Котелевщини неодноразово була поезія Людмили Ларіонової. Це засвідчують дописи Катерини Кулинич 2008 року. Новини культури підтверджують пісенну творчість Дар’ї Горлиці: «Сидоряченські вечори», «Лебедине село» (солістка Н.Колодяжна), «Білий птах» (соліст В.Попік), «Моя Рублівка» (соліст Григорій Непийвода), «Ой, Рублівочко-Рублівко» (2007, у співавторстві з І.Бурковським), «Вальс кохання» (2006, у співавторстві з Я.Кухаренко), «Вальс котелевських ночей» і «Не прощайтесь» (2004, у співавторстві з О.Чепурним, А.Олійник).

   Газета «Вісті» розмістила свого часу  дописи письменниці до Дня визволення України «Їм наша вдячність  і шана» і «За покликом серця» про волонтерів, «Я повернулася» - спогади про рідну Котельву [9], а також вірші «Край прірви», «Я з вами, люди…(Говерла)», «Вітер волі» (Віват, Україно!), «Збережіть Україну», «Україно моя» (2005).

Та здолаєш ти все, всі тортури знесеш.

Всі гіркоти і біль змиє часу ріка.

Й незалежність у світ ти, як стяг, понесеш,

Україно моя, моя зоре палка!

   Значимий внесок Людмили Іванівни і як волонтера. Микола Борщ, голова ради районної організації ветеранів зазначав: «Не байдужа до чужого горя і котелевка, ветеран медичної праці Людмила Іванівна Ларіонова. По дві-три години майже щодня з ентузіазмом і надією на видужання проводить вона заняття з нетрадиційної медицини за методом Бутейка» [2]. Про цю ж діяльність писала й Ірина Шило у статті «За методом Бутейка» [23].

  Таким чином, ми бачимо, що в медіапросторі (газетах, журналах, соціальних мережах) широко представлена і поцінована як літературна творчість Людмили Ларіонової (Дар’ї Горлиці), так і волонтерська. Її творчий спадок є частиною культурного надбання і національної гордості Котелевщини і Полтавщини.

 

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА

 

1. Башманівський В. І., Башманівська Л. А., Василенко К. С. Новітня українська література в сучасному медіапросторі (частина І). Методичнірекомендації. Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2025. 50 с.

2. Борщ М. Волонтери-добротворці. Народна трибуна. 2005. 19 січня. С.5

3. Ведмідь Аліна. Запрошую до пісні, або На крилах пісні і любові. Народна трибуна. 28 лютого 2008. С.7

4. Горлиця Дар’я. Йду до людей. Полтава: Полтавський літератор, 2007. 208 с.

5. Горлиця Дар’я. Запрошую до пісні. Полтава. Вид-во «Полтавський літератор», 2009. 157 с.

6. Горлиця Дар’я. Легенди одного життя: Бувальщини. Полтава, 2012.  160 с.

7. Горлиця Дар’я. Любіть рідну мову. Рідний край. 2009. №1(20). С. 13.

8. Горлиця Дар’я. Страшна бувальщина (Про великий голод в Україні). Рідний край, 2009. №2(21). С. 73-74

9. Горлиця Дар’я. Я повернулася. Вісті. 23 травня 2008. №22(8463). С.6

10. Гризодуб Ірина. Людмила Ларіонова: «Йду до людей з добром і книгою». Народна трибуна.  2 лютого 2008. С.6

11. Дичко Іван. Перша пісня горлиці. Вечірня Полтава. 27 грудня2007. №52. С.4

12. Жовнір Наталія. На Котелевщині немає села, яке б не оспівала Дар’я Горлиця. Село полтавське. 13.04.2012. №15. С.14

13. Іваненко Лідія. Ювілейна зустріч з поетесою. Народна трибуна, 2011.26 січня. С.6.

14. Івасенко Олександра Степанівна. «Мова – це зоряночка золота…»(сценарій відкритого виховного заходу до Міжнародного дня рідної мови). https://vseosvita.ua/library/embed/000lvf-d2a1.docx.html

15. Коросташова Тамара Іванівна.«Йду до людей з відкритою душею…» (урок літератури рідного краю). https://metodportal.net/taxonomy/term/3188/

16. Кулинич Катерина. Поетична весна Котелевщини. Народна трибуна, 2008. 5 квітня. С.5

17. Ларіонова Людмила. Їм наша вдячність і шана. Вісті, 2005. 4 листопада. С.7

18. Литвишко Світлана. Вірші, мов діти. Вісті, 2008. №28(8469). С.9

19. Режим ШІ. Творчість Дар'ї Горлиці.https://surl.li/ugkhly

20. Рідний край. Альманах Полтавського державного педагогічного університету,2012. №1 (26). С. 19-22.

21. Товма В.І. Презентація збірки Л.І.Ларіонової «Йду до людей». https://naurok.com.ua/prezentaciya-zbirki-l-i-larionovo-ydu-do-lyudey-71702.html

22. Філенко Ганна. Життєтворчі проекти на уроках літератури рідного краю. https://fihannak.blogspot.com/2015/03/blog-post.html

23. Шило І. За методом Бутейка. Народна трибуна, 2004.С. 3

24. Шило Ірина. Книгу Людмили Ларіонової «Йду до людей» презентували літераторам Полтавщини. Народна трибуна. 10 липня 2008 року. С. 3