Мій перший вірш написаний
із болю,
З печалі, втрати й бурі
почуттів:
Поменшало в сім’ї
рідних братів
(Як колос, впав у
життєдайнім полі).
Хіба для того ми
б’ємось за волю,
Щоб покидьків рясніло і
убивць
І правди добивались у
столиць,
Не мирячись з
відведеною роллю?..
Тоді й лягають нуртові
рядки
Розлитим плесом а чи
Чорним морем,
Щоб загасити в слові
спільне горе
Й боротися за цінності
крихкі.
Поезія така ярка й
живуча,
Правдива із глибин й
низин – пекуча.
20
березня 2026
Немає коментарів:
Дописати коментар