Батьківська хата…
Трави
прим’яті…
Все
спориші…
Ноги
в росі
Сняться
мені
Крізь
ночі й дні.
Сни
утікають,
Хату
вітають,
Двох
голубів –
Сизих
батьків.
Очі
– моря…
В
них тону я.
Вмиюсь
сльозами,
Ніби
дощами.
Тишу
зірву
В
сні й наяву.
Хата
зорить…
Вічність
мовчить…
11 квітня 2020
Немає коментарів:
Дописати коментар