Стишуй кроки, коли ти в музеї…
Зупинися в мовчанні на мить…
Тут історія лиш гомонить,
Відчиняючи неквапом двері…
Красномовні слова і альбом…
І портрети живі – не з ікон
Заглядають з питаннями в душу.
Мирні будні і роки війни
Обіймаються, мов колоски,
Об’єднавши моря й рідну сушу.
Тут і чорне, і біле – одне
Почуття до Землі неземне.
Не тобі й не мені їх судити!
3
травня 2020
Немає коментарів:
Дописати коментар