День, коли все Мимо

           

©Evdokiya Kashuba  

15 травня 2021, субота

   Хто хоче, щоб усе пливло до його рук?

   А бувають дні, коли ти цього аж ніяк не хочеш.

   От ніби і виїхав подалі від дому, і світу побачив, і крамниці відвідав, але задоволення – нуль. Усе здається знайомим і навіть набридлим. Знаєш, що для життя тобі ще багато чого треба, і вдома, по великому рахунку, нема елементарних речей! Але справа в тому, що й придбавати їх не хочеш. І справа зовсім не в коштах.

Просто нудить від усієї метушні, від того, що усі щось несуть, вибирають, тягнуть, смакують, відкладають. Це добре, справді добре. Нема ніякої ні заздрості, нічого.

   Найгірше, мабуть, те, що нудить від усього! Зникли всі фарби, бажання… Зникло щось таке, внутрішнє, що його не повернути… І я к з цим бути – от «шекспірівське» питання!  

   Намагаєшся вибратися з-під води на поверхню, а тебе заливає – і ти захлинаєшся! Намагаєшся «стати людиною», як усі, а не виходить! Тебе кудись клинить – і ти не знаходиш виходу – одна безвихідь, хоча вихід завжди є! Треба тільки шукати і хотіти його знайти!

   Руки опущені… Крила, як і раніше, долом… Вже й забулося, як це – мати крила! Агов, Крила, де ви? Чому не нагадуєте про себе?! Чому несеться все мимо – і нічого не зачіпає, не зупиняє, не надихає...

   Певно, щось не так у твоєму королівстві! На душі дуже погано – от що!

   Тож усе мимо і мимо – і мимо поганяє! Людоньки, як вигнати це Мимо зі свого життя? Занадто прискіплива? вимоглива? філософічна?

   Ні, звичайна. Певно, не такою народилася. Тож це День, коли все Мимо!