Просіялись маки при битій дорозі.
Рядочки по схилу, немов на узвозі,
Де гамірно й людно і мчать водії,
Де голе й відкрите порите узбіччя,
Де вітер гуляє й регоче в обличчя,
Де злива стихає сама по собі.
Там квіти червоні тремтять пелюстками.
Ніхто їх не топче, красивих, ногами.
Ніхто не зриває у пишний букет,
А тільки леліє, голублячи оком.
Спиняє свій подих на мить ненароком
Уражений ніжністю в серце аскет.
3 червня
2020
Немає коментарів:
Дописати коментар