Розкинулась річка широка,
Місцями,
як нічка, глибока
Між
сосен, між кленів, дубів,
Піщаних стрімких берегів
Із
хвилею ніжно бентежною,
Химерною
і обережною.
«Ти,
хвиле піняста, несись
І
десь за горою спинись,
Окутай квіткові подоли,
Хлюпни
й на веселі простори,
Послухай
оту тишину,
Що
б’ється, як птах, в вишину.
Полий
засмальцьовані груди,
Лягай
до митця на етюди,
Загравою
сонця хвилюй,
У
краї моїм владарюй,
Біжи,
розкидайся косою,
Лікуй
довколишніх красою».
20 червня 2020
Немає коментарів:
Дописати коментар