День РижогоКота

4 квітня 2021, неділя

   він прийшов без запрошення і сів знадвору на підвіконня, згорнувшись клубочком.

-         привіт, коте, - кажу йому, усміхаючись і дивуючись несподіванці. – який ти рижий-рижий… так і хочеться тебе полоскотати. що мурчиш? до мене хочеш? на заваді скло, ти ж сам бачиш, друже. а взагалі, ти звідки, з якої квартири? причимчикував по даху, це я розумію, тільки чому знову до мене, під моє вікно? тут що, медом намазано?...

рижий тільки вишкіряється… ага, таки відповідає:

-         пусти мене до себе, га? я стану тобі другом, розрадою, ліками, віриш?

-         ееее-е ні, дорогенький. тут такі вже прибігали, то я була безжальною – не впустила. і знаєш чому? дарма що ходить поговір про кішок: гуляю сама по собі де хочу. коти-приблуди теж гуляють самі по собі, тільки з нашийником. знаєш, рижий, що це таке? знаєш-знаєш, бо в самого такий! он синіє ні твоїй худій шиї. то й сам подумай, чому б я тебе чи кого іншого з нашийником пускала в будинок? адже ти приручений, чужий! а чужого нам не треба. минулого разу господарка довго шукала кота-заблуду. а приходив же під моє вікно!... прямо вночі! аж злякав своїм ревом. та я прогнала його. куди – не знаю. в глупу ніч, додому!

    сміх та й годі мені з цими котами!

   скажете жорстоко? та ні. в багатоквартирному будинку живемо. вікна на дах виходять. а значить, і цей рижий зовсім-зовсім поруч живе. та й сонце надворі!

   все, як у житті, щастя – поруч. тільки це не щастя, а клопіт. поки муркотіла з котом, стукала до нього в шибку, хтось викликав мене по телефону.

   відійшла на хвильку. а коли повернулася, Рижого вже і слід простив. ото так і в житті: пошкіряться-пошкіряться – і втечуть, тягнучи хвоста додому.  

   хай тягнуть! хай біжать! чужого нам не треба, правда ж, День РижогоКота?!