Сосни тягнуться до неба…
Шепіт, гул між верховіть:
«І чого вам, милі, треба?
Дайте праведний одвіт.
Може, сонце, може, зорі
Ваблять вас і день, і ніч?
А чи вітер сивий в полі
Думи вам зриває з пліч?
А чи мало вам свободи
Між пологих берегів
І гілля до небозводу
Тягне душу до богів?..
А що файні ваші стани,
Що вже пружні і стрункі,
Та не гнуться від обставин
Незворушні і тремкі!..
Що ж не так вам, сестри любі?..
Чом все вище від землі?..»
…Тільки тиша б’є у груди
Та вершки зорять в імлі…
25
– 26 квітня 2020
Немає коментарів:
Дописати коментар