Зажурилася жінка на площі…
Надивилося серце на прощу…
Лиш скрижалі рядами у ніг…
Лютий вітер чи буря, чи сніг,
Сонце яре чи злива й дощі –
В неї квіти шаноби в руці.
Полиняла від літ вишиванка…
Лик відкритий, високе чоло…
І співає бійцям колисанку,
Коли спить у задумі село.
Не вмовкає, сердешна, до ранку…
Будить співом розкішне зело…
Молода вольова українка…
За плечем її ноша й хустинка…
Не покрита її голова…
Не покірна,
а горда й красна.
Символ вірності, віри й добра,
Щоб любов по життю нас вела!
2 травня 2020
Немає коментарів:
Дописати коментар