На перехресті мощених доріг
У самім серці селища – будова,
Під куполом з колонами оздоба,
Вірянам щиросердним оберіг
І храм святий з іконами старими.
Зелений колір – то саме життя,
Дорога не з легких для пілігрима,
Зі словом Божим єдність і злиття,
Зв’язок із небом й Господом
незримим.
А білий колір – справжня чистота
Для покаяння і думок незрілих.
У стінах канонічних, обважнілих
Возносяться в молитві до Хреста.
Святкові дні нагадує дзвіниця…
До церкви йдуть дорослі і малі.
Духовністю напоює криниця…
Дають надію вікна розписні.
23
квітня 2020
Немає коментарів:
Дописати коментар